Сценарій родинного свята «З родини йде життя людини»
Мета: «Сприяти вихованню любові до рідних, родинних традицій, розуміння необхідності знання і використання національних надбань українського народу, пов’язаних із родиною».
Оформлення залу: вишиті рушники, серветки, вироби із заліза та лози, застелений вишитою скатертиною стіл, коровай.
Тихо лунає пісня «Родина». Виходить ведучий.
Ведучий. Родина, дорога родина!
Що може бути кращим в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Що може бути кращим за вечерю в домі
За батьківським міцним столом,
Де в шумнім гомоні і в кожнім слові
Все сповнене любов’ю, а не злом?
Де можна більше зачерпнуть любові,
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки!
Ведуча. Шановні гості, дорогі батьки, милі наші бабусі! Щиро раді бачити вас на наших маленьких родинних посиденьках.
Виходять 3-4 людей з піснею «Зеленеє жито»
Зеленеє жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито женці жнуть,
Хорошії гості в хату йдуть
Зеленеє жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Зеленоє жито за селом,
Хорошії гості за столом.
Зеленеє жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито при межі –
Хорошії гості по душі.
Зеленеє жито, зелене.
Хорошії гості у мене.
Зеленеє жито ще й овес, -
Тут зібрався рід наш увесь!
Сідають за стіл. Заходять діти.
Учень 1. Мамо! Тату!
Що за свято, що гостей стільки багато?
Учень 2. Раді щиро вас вітати,
Хлібом-сіллю зустрічати!
Діти вручають гостям коровай.
Учень 1. Знаєте, у нас в Жаврові
Живуть люди гонорові!
Учень 2. Хто сказав, що гонорові?
Всі вони такі чудові!
Учень 1. Вміють шити, вишивати,
Танцювати і співати!
Учень 2. І як зайдете до хати,
То знайдуть чим частувати!
Виходять ведучі.
Ведучий. Нічого немає у світі найдорожчого для людини ніж її сім’я.
Любов рідних людей особливо потрібна нам у скруті або хворобі, вона надає сили подолати невдачі і відчаю, прихилити до себе долю. А як приємно розділити з родиною радість, святкувати перемогу, відчувати, що твої батьки залишаються з тобою.
Ведуча. Велика святиня кожної людини – це пошана до батьків. Приказка говорить, що мати тримає хату за три кути, а батько за один. Усі клопоти по дому, більша частина праці по вихованню дитини – все це на плечах матері.
Ведучий. Вже чорнобривці зацвіли і біла хата
Вдихає глибоко цей ніжний жовтий цвіт
А там стоїть старенька сива мати,
І жде вона, зорить очима в світ…
Ведуча. А вже літа, і ластівки у стрісі
Турбуються, збираються в відліт.
І шепче листя у печальнім лісі
Про те, що скоро никне зілля цвіт.
Ведучий. Стоїть вона, і їй далеко видно
Аж ген, за сині обрії землі
Стоїть вона – матуся наша рідна,
Чекає нас в осінньому теплі.
Ведучі виходять. Заходить хлопчик, звертається до своєї мами.
Хлопчик.
Моя мама найкраща у світі.
ЇЇ люблять дорослі і діти.
Вона поваром в школі працює
І смаколики різні готує.
А ще – мама пече короваї,
Тут, в Жаврові, усі її знають.
Кажуть, славна вона господиня
І серденька мого берегиня.
Ведуча. Для кожного із нас мама - найдорожча, найрідніша людина. Вона за своєю природою є втіленням ласки і доброти. І кожен із нас скаже про свою неньку тільки хороше.
Учень 1. Мами з Жаврова, мами з Майкова, мами з Садового і Курозван!
Ви господині, ви берегині, всього найкращого вам!
Учень 2. Максимова мама пече тортики і короваї, а моя мама вишиває.
(Показує вишивки мами)
Учень 3. А моя мама гарно в’яже!
Учень 4. А моя гарно співає!
Учень 5. А моя плете корзинки із вербових гілочок!
Учень 5. А моя – посуду миє, і ще - сукні людям шиє!
Разом. Наші мами – молодці!
Варять борщ і голубці
Найдорожчі в світі люди,
Ми вас дуже, дуже любим!
Діти підбігають до батьків, обнімають їх.
Ведучий. Споконвіку батько вважався господарем в сім’ї. Його обов’язком було піклуватися про жінку, дітей, захищати їх. Батьків приклад, батькове слово, батьків наказ завжди слугували законом для людини.
Учень 1. Мій татусь хороший столяр,
Робить вікна й двері сам,
А ще він працює в полі,
Щоб було що їсти нам!
Учень 2. А мій тато має коні,
Має воза і млинка.
А ще він мені і Соні
Вишиває рушника.
Ведуча. У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люблять, шкодують, тому що ми для них теж рідні – це наші батьки. І ми їх також найбільше любимо, бо без них ми не уявляємо свого життя.
Ведучий. Шанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. І як же не відплатити їм шаною, любов’ю, ласкою і допомогою.
Звучить пісня «Батько і мати»
Знайдеться на усе причина,
Для тишини і для грози.
Та дивиться синок очима,
А в них дві крапельки сльози.
І крізь образи і розлуки
Печаль дітей знов нас пече.
Їм треба материнські руки,|
Їм треба батьківське плече.|2
Приспів:
Батько і мати, два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати, у долі дитячій
Треба, щоб кривди між них не було.
В душі то пісня солов’їна,
То злякано сичі кричать.
Щоб не кришилася родина,
Нам треба вміти і прощать.
Нехай людські любов і шана
Осилять всі шляхи круті.
Бо в дітях ми себе лишаєм,|
Себе продовжуєм в житті. | 2
Приспів (2)
Ведуча. Найбільше люблять дідусів і бабусь онуки, а вони ладні віддати своє життя, аби їхнім любим онучатам було легше в житті.
Ведучий. Вони найбільше хвилюються, коли внуки хворіють. Вони завжди пожаліють, бо в їхньому серці скільки жалю і любові до малих бешкетників. Що вистачило б на весь світ.
Учень 1.
Мій дідусь кує залізо,
Творить справжні чудеса.
Що, не вірите? Дивіться!
Ну хіба ж це не краса?
(Підходить до виробів, розмовляє з дідусем)
Учень 1.
А бабуся моя мила
Двісті кошиків зліпила!
Учень 2.
Не зліпила, а сплела!
І для цілого села.
(Бабуся про лозоплетіння)
Учень 3.
Поки я учуся в школі,
Баба з дідом мої в полі.
Хоч вони й не вишивають
До землі таланта мають.
Учень 4.
Бо живемо ми в селі,
А щоб хліба мати
Знають навіть школярі –
Треба працювати.
(Звучить пісня про село)
|